Загальношкільні батьківські збори на тему "Попередження суїцидальної поведінки психічного та фізичного насилля"

Організатор : Адміністрація школи

Дата початку: 21.03

Дата завершення: 21.03

Час початку: 17:00

Час завершення: 18:00

Місце проведення заходу: Озерське НВО

Опис :

Методичні рекомендації для педагогів,

практичних психологів, соціальних педагогів, батьків

Попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків

1. Вступ

Сьогодні Україна входить до групи країн із високим рівнем суїцидальної активності (більше 20 самогубств на 100 тис. населення). При цьому показник збільшується.

Активність дитячої проблематики в суїцидології визначається нагальністю завдань профілактики самогубства серед учнівської молоді. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень 27,2% дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8% - вважають, що нікому немає до них справ, 25,5% - не завжди можуть розрахувати на допомогу близької людини, 51,9% - не стримуються в ситуації конфлікту.

Характерним для мотивації підліткових самогубств є превалювання почуттів безнадії та безпорадності, підвищена чутливість до образи власної гідності, максималізм в оцінках подій та людей, невміння передбачити справжні наслідки своїх вчинків. Властива періоду становлення особистості самовпевненість у поєднанні з вищевказаними рисами породжує відчуття безвихідності, фатальності конфлікту, загострює переживання відчаю та самотності. При такому внутрішньому стані навіть незначний струс може призвести до небезпеки суїциду дитини або підлітка.

ІІ. Фактори, які впливають на суїцидальну поведінку

в молодому віці, суїцидальна спроба

Якщо в минулому людини була спроба самогубства, то це є ознакою того, що завершений суїцид може статися у майбутньому.

Деякі суїцидальні спроби не сприймаються оточуючими як серйозні, дуже часто люди реагують на них роздратованими зауваженнями на зразок: “Вона просто хотіла привернути до себе увагу”. Проте статистика свідчіть, що 12% осіб, які здійснили суїцидальну спробу, обов’язково через рік-другий зроблять повторну спробу і досягнуть бажаного.

Суїцидальна загроза

“Популярний” міф про те, що ті хто говорять про самогубство, ніколи цього не зроблять”, як уже доведено, є небезпечним і хибним. Навпаки, багато людей, які покінчили з собою, напередодні говорять про це, повідомляючи про свої наміри. Спочатку загроза може бути підсвідомим проханням про допомогу, захист і втручання. Пізніше, коли не знаходиться нікого, хто міг би допомогти, людина може призначити час і визначити спосіб самогубства.

Деякі суїциданти досить чітко говорять про свої наміри: ”Я не можу цього витримати. Я не хочу більше жити. Я хочу покінчити з собою”. Часто вислови можуть бути замаскованими “Ви не повинні за мене турбуватись. Я не хочу створювати вам проблеми”. Які б не були ці небезпечні вислови – у формі відкритих заяв чи вміло замаскованих натяків, у кожному випадку вони не повинні ігноруватися оточуючими.

Ситуаційні фактори

У кризових обставинах люди особливо схильні до самогубства, вони втрачають всі перспективи і орієнтири. Прогнози на майбутнє здаються безнадійними.

Аналіз ситуаційних факторів показує, що:

- ризик суїциду високий у людей з прогресуючими захворюваннями;

- економічні негаразди з якими зустрічається людини;

- після смерті дорогою людини з’являється почуття, що життя вже ніколи не стане таким, як було раніше;

- за багатьох обставин розлучення і сімейні конфлікти можуть сприйматися як події важчі, ані смерть. Дослідження показують, що багато людей, які покінчили з собою, виховувались у неповній сім’ї;

- важливе значення мають сімейні фактори. Було встановлено, що батьки багатьох підлітків, які вдалися до суїциду, раніше були пригнічені і також думали про самогубство.

В окремих випадках членів сім’ї може охоплювати гнів і обурення. Щоб звільнитися від негативних емоцій, вони інколи підсвідомо обирають одного з близьких об’єктом колективної агресії. На жаль, той хто став такою “жертвою”, часто не знає, як подолати недоброзичливість, захистити себе і правильно вийти з цієї ситуації.

У випадку таких кризових ситуацій, як смерть близьких, розлучення або втрата роботи, сімейна атмосфера стає тривожною.

Емоційні порушення

Емоційні переживання є важливими ознаками потенційного суїциду. Будь-який міжособистий конфлікт – завжди серйозне попередження.

Більшість потенційних самогубців страждають від депресії, яка часто починається поступово з тривоги й апатії.

Ознаками емоційних порушень є такі зміни:

- втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сонливість протягом останніх днів;

- скарги на соматичне нездужання (болі в животі, головні болі, постійну кволість);

- зневажливе ставлення до своєї зовнішності;

- постійне почуття самотності, провини або суму;

- відчуття апатії під час перебування у звичному оточенні або при виконанні роботи, яка раніше приносила задоволення;

- уникання контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення на людину-одинака;

- порушення уваги із зниженням якості виконуваної роботи;

- заглиблення в роздуми про смерть;

- відсутність планів на майбутнє;

- різкі вияви гніву, які виникають через дрібниці.

У підлітків явним натяком на суїцидальні тенденції є зловживання наркотиками та алкоголем. Приблизно половина молодих людей, які здійснили суїцид, перед цим самостійно приймали ліки.

Ще один суїцидологічний аспект з’являється у випадку стійких емоційних та психічних розладів. Людина, котра страждає на психоз, неадекватно реагує на більшість ситуацій оточуючого життя.

Факти ризику

Можна визначити такі фактори ризику для тих, у кого спостерігається схильність до суїциду: попередні спроби самогубства; суїцидальні загрози, прямі та замасковані; суїциди в сім’ї чи спроби суїцидів; алкоголізм; хронічне вживання наркотиків і токсичних препаратів; афективні розлади, особливо важкі депресії; хронічні або смертельні захворювання, наприклад СНІД; тяжкі втрати, наприклад смерть близької людини, особливо протягом першого року після втрати; сімейні проблеми, наприклад, розлучення; фінансові проблеми, наприклад, втрата роботи.

ІІІ. Допомога при потенційному суїциді

Підбирайте ключі до розгадки суїциду

Суїцидальна превенція полягає не тільки в піклуванні й участі друзів, а й у здатності розпізнати ознаки можливої небезпеки: суїцидальні погрози, які передують спробі самогубства; депресія, значні зміни поведінки чи особистості людини, а також приготування до останнього волевиявлення. Відзначте прояви безпомічності й безнадії та з’ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою.

Розповідаючи про ці ознаки іншим людям, ви можете зруйнувати міфи і помилкові уявлення, які заважають попередити численні суїциди.

Прийміть суїциданта як особистість

Інколи спокусливо сказати, що ніхто не може утримати людину від суїциду. Саме тому тисячі людей – різного віку, національностей, з різних соціальних груп – здійснюють самогубство. Не дозволяйте іншим вводити вас в оману відносно несерйозності конкретної ситуації. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте у відповідальності зі своїми власним почуттями і переконаннями. Небезпека, що ви перебільшите потенційну загрозу, - ніщо порівняно з тим, що хтось може загинути в результаті вашого невтручання.

Налагодьте турботливі стосунки

Не існує вичерпної відповіді на таке серйозне запитання: як можна попередити самогубство? Але ви можете зробити величезний крок вперед, якщо приймете людину, котра перебуває у відчаї. У цій ситуації є час не для моралізування, а для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, але невербально. В подальшому дуже багато буде залежати від якості ваших стосунків. Для того, хто відчуває, що він не потрібний і не любимий, турбота чуйної людини є могутнім підбадьорливим засобом.

Будьте уважним слухачем

Якщо людина перебуває в депресивному стані, то їй більше потрібно говорити самій, аніж слухати когось. Вона страждає від сильного почуття відчуження і не завжди готова сприймати ваші поради, відгукнутися на ваші думки і потреби. Це може викликати в оточуючих фрустрацію, образу чи гнів, страх знехтування, небажаності, безсилля чи непотрібності. Незважаючи на це не засуджуйте таку людину, пам’ятайте, що їй важко зосередитися на чомусь, окрім своєї безвиході. Вона хоче позбутися болю, але не може знайти вихід. Спробуйте залишитися спокійним і розуміючим. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини, - що б то не було – печаль, провина, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, це буде доказом вашої зацікавленості й турботи.

Не сперечайтеся

Зустрічаючись із суїцидальною загрозою, друзі та родичі часто відповідають: “Подумай, ти живеш набагато краще, аніж інші, ти мав би дякувати долі” або “Ти розумієш, які нещастя і сором чекають твою сім’ю?”.” Такі слова зразу блокують подальше обговорення і викликають у нещасного ще більшу пригніченість. Утворюється зворотній ефект. Ви можете втратити людину.

Запитуйте

Якщо ви вдаєтесь до таких непрямих запитань, як “Я сподіваюсь, що ти не вчиниш самогубства?”, то в них передбачається відповідь, яку б ви хотіли почути. Якщо близький відповість: ”Ні”, то важко буде допомогти йому вийти з суїцидної кризи.

Найкраще запитати прямо: ”Ти думаєш про самогубство?”. Це не виключе подібної думки, якщо її раніше не було. Але якщо людина думає про самогубство і, накінець. знаходить когось, кому небайдуже її хвилювання і хто згодний обговорити цю заборонену тему, то вона часто почуває полегшення, одержує можливість зрозуміти свої почуття і досягти катарсису.

Потрібно спокійно і зрозуміло запитати про небезпечну ситуацію, наприклад; “З якого часу ви вважаєте своє життя настільки безнадійним?”, “Як ви думаєте, чому у вас з’явилися ці почуття?”, “Як що ви раніше думали про самогубство, що вас зупиняло?”. Ваша згода вислухати і обговорити те, чим хочуть поділитися з вами, буде великим полегшенням для людини, яка замкнулася у собі, яка відчуває страх осуду і готова до того, щоб відійти.

Не пропонуйте невиправданих утіх

Одним із важливих механізмів психологічного захисту є раціоналізм. Після того, як ви почули від когось про суїдидальну загрозу, у вас може з’явитися бажання сказати: “Ні, ви насправді так не думаєте”, “Це швидко пройде”.

Причина, з якої суїцидант посвячує у свої думки, полягає у бажанні викликати занепокоєність його ситуацією. Якщо ви не виявите зацікавленості та чуйності, то депресивна людина може вважати судження типу: “Ви насправді так не думаєте” – проявом зневаги і недовіри, суїциданти з презирством ставляться до зауважень на зразок: “Нічого, нічого, у інших є такі ж проблеми, як у тебе”. Ці фрази лише принижують їх почуття і примушують відчувати себе ще більш непотрібними.

Пропонуйте конструктивні підходи

Одне з найважливіших завдань профілактики суїциду полягає в тому, щоб допомогти суїциданту визначити джерело психічного дискомфорту. Це важко, оскільки “живильним середовищем” самогубства є секретність. Найбільш доцільними запитаннями можуть бути: “Що з вами сталося за останній час?”, “Коли ви відчули себе гірше?”. “Що відбулося у вашому житті з того часу, як виникли ці зміни?”, “Кого із оточуючих вони стосувалися?”. Потенційному самогубцю потрібно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що він може говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи бажання помсти.

Якщо кризова ситуація та емоції названі, то далі потрібно з’ясувати, як людина вирішувала схожі ситуації у минулому. Це називається “оцінкою засобів вирішення проблем”. Вона передбачає вислуховування опису попереднього досвіду в аналогічній ситуації. Можна запитати: “Чи не було у вас раніше подібних переживань?”. Спробуйте спільно розкрити способи виходу з кризи у минулому. Це може допомогти у вирішенні наявного конфлікту.

З’ясуйте, що залишається позитивно значущим для людини? Кого та що вона ще цінить?

Вселяйте надію

Психотерапевти давно зробили висновок, що дуже цінним є зосередження на тому, що говорять чи почувають схильні до саморуйнування люди. Коли травматичні прихованні думки виходять на поверхню, біда здається менш фатальною. У тривожної людини може з’явитися думка: “Я так і не знаю, як вирішити цю ситуацію. Але тепер, коли бачу свої труднощі, я думаю, що, можливо, ще є якась надія”.

Надія допомагає людині вийти із полону думок про самогубство.

Записки, залишені самогубцями, відображають стан, коли людина втрачає останню краплю оптимізму, а їх близькі якось підтверджують марність надії. Хтось із цього приводу влучно відзначив: ”Ми сміємося з людей, котрі сподіваються, відправляємо у лікарні тих, хто втрачає надію”.

Надія не може будуватися на порожніх фразах.

Надії виникають не з відірваних від реалій фантазій, а з існуючої здатності хотіти і досягти.

Важливо допомогти людині зрозуміти, що не потрібно зупинятися на одному полюсі емоцій. Людина може любити і в той же час інколи відчувати відверту ненависть: сенс життя не зникає, навіть якщо воно приносить душевне страждання. Дуже важливо, якщо ви підкреслите людські можливості й силу, а також те, що кризові стани, звичайно, минають, а самогубство безповоротне.

Оцініть міру ризику самогубства

Спробуйте визначити серйозність можливого суїциду. Адже наміри бувають різні – починаючи з скороминучих, нечітких думок про таку можливість і закінчуючи чітко розробленим планом самогубства певним способом: отруєння, стрибок з висоти, використання вогнепальної зброї чи мотузки. Важливо з’ясувати й інші негативні фактори: алкоголізм, вживання наркотиків, міру емоційних розладів і дезорганізації поведінки, почуття безнадії і безпомічності. Незаперечним фактором є те, що чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його потенційний ризик.

Не залишайте людину одну у випадку ситуації високого суїцидального ризику

Залишайтеся з нею якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки не пройде криза чи не з’явиться допомога. Можливо, доведеться зателефонувати на станцію швидкої допомоги або звернутися до спеціаліста. Пам’ятайте, що підтримка вимагає від вас певної відповідальності.

Для того, щоб показати людині, що оточення турбується про неї, і створити почуття життєвої перспективи, ви можете укласти з нею так званий суїцидальний контакт. Тобто попросити зв’язатися з вами перед тим, як людина наважиться на суїцидальні дії для того, щоб ви ще раз могли обговорити можливі альтернативи. Як не диво, але така згода може виявитися досить ефективною.

Зверніться за допомогою до спеціаліста

У суїцидантів звужене поле зору, своєрідна тунельна свідомість. Вони не можуть самостійно вирішувати складні проблеми. Перше їх прохання – це часто прохання про допомогу. Друзі, без сумніву, можуть мати щирі наміри, але їм може не вистачати вміння і досвіду, крім того, вони бувають схильні до надмірної емоційності.

Для тих, хто має суїцидальні тенденції, хорошим помічником може бути священик.

Надійним джерелом допомоги є сімейні лікарі.

Ні в якому разі при загрозі суїциду не можна недооцінювати допомогу психіатрів чи кваліфікованих психологів.

Якщо депресивна людина не схильна до співробітництва і не бажає зустрічатися зі спеціалістами, то ще однією формою допомоги є сімейна терапія. Усі члени сім’ї надають підтримку, висловлюють турботу, конструктивно визначають більш комфортний стиль спільного життя.

Інколи єдиною альтернативою допомоги, якщо ситуація виявляється безнадійною, є госпіталізація у психіатричну лікарню.

Важливість збереження турботи і підтримки

Якщо критична ситуація і пройшла, то спеціалісти і сім’я не повинні дозволити собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. За покращення часто приймають підвищення психічної активності хворого. Буває так, що напередодні самогубства депресивні люди кидаються у вир діяльності. Вони покаянно просять вибачення у всіх, кого образили. Оточуючі відчувають полегкість і послабляють пильність. І дійсно, половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців після початку психологічної кризи.

Інколи у клопотах оточуючі забувають про людей, котрі робили суїцидальні спроби. Багато хто становиться до них, як до невмілих і невдах. Часто вони зустрічаються з подвійним презирством: з одного боку, вони “ненормальні”, тому що хочуть померти, а з іншого - настільки “некомпетентні”, що і цього не можуть зробити якісно. Емоційні проблеми, які призводять до суїциду, рідко вирішуються повністю, навіть коли здається, що гірше в минулому.

Ніколи не потрібно обіцяти повної конфіденційності. Надання допомоги не значить дотримуватися повного мовчання. Як правило, подаючи сигнали можливого самогубства, людина, яка у відчаї, просить про допомогу. І без сумніву, ситуація не вирішується до того часу, доки суїцидальна людина не адаптується в соціумі.

ІУ. Програма корекційної та профілактичної роботи

із школярами з групи “ризику”

1. Виявлення дітей, котрі мають труднощі у навчанні, проблеми в поведінці й ознаки емоційних розладів як можливої “групи ризику”, включає:

бесіди з класоводами, класними керівниками та вчителями предметниками;

спостереження в класах;

тестування, соціометричні дослідження, аналіз анкет школярів;

бесіди і консультації для батьків, діти яких мають трудності у навчанні, проблеми в поведінці й ознаки емоційних розладів.

2. Визначення причин труднощів учнів “групи ризику” можливе через:

- індивідуальні обстеження дітей “групи ризику” (тестування, бесіди, інтерв’ю;

- функціональний аналіз проблем дитини, виявлення головних причин, які обумовлюють труднощі;

- визначення типу “групи ризику” та міри небезпеки.

3. Можливі шляхи подолання труднощів:

- переадресування до спеціалістів – дитячого психоневролога, психотерапевта, в соціальні служби;

- індивідуальна чи групова психолого-педагогічна корекція;

- робота психолога з сім’єю: рекомендації щодо перебудови сімейних стосунків, зміни стилю виховання;

- рекомендації учителя про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з певною дитиною;

- зниження вимог до виконання навчальної програми;

- тимчасовий перехід на індивідуальну (“домашню”) форму навчання;

- зміна дитячого колективу;

- переведення до іншого вчителя;

- заохочення до позашкільної діяльності, створення “ситуації успіху”;

- допомога сім’ї з боку вихователів, соціальних педагогів, служб з охорони дитинства. У крайньому разі клопотання про позбавлення батьківських прав.

4. Психологічна просвіта учителів та батьків включає:

- психолого-педагогічні семінари: “Емоційні розлади у дітей”, “Фактори, які впливають на суїцидальну поведінку в молодому віці”, “Шляхи допомоги при потенційному суїциді”;

- виступи на батьківських зборах, “батьківських університетах”, де в узагальненому вигляді повідомляються дані, отримані в результаті психічних досліджень, пропонуються рекомендації для поліпшення емоційного клімату в сім’ї, запобігання та корекції емоційних дитячих розладів, шляхи профілактики суїциду. На індивідуальні консультації запрошуються батьки дітей, умовно віднесених до “групи ризику”.

5. Робота з педагогічним колективом:

- психолого-педагогічний консиліум чи спеціальна педрада, присвячена профілактиці суїцидів. Під час підготовки до педради проводиться вивчення психологічного клімату в учнівських колективах, розподілу ролей, виявлення учнів, які займають статус лідерів чи відкинутих. Виявлення “груп ризику” і складання списків;

- індивідуальні бесіди та консультації з педагогами за результатами тестувань, спостережень; рекомендації з вибору адекватних методів педагогічного впливу стосовно класу в цілому і окремих учнів;

- педагогічні консиліуми з приводу проблем окремих учнів “групи ризику”;

- участь у розробці заходів з надання допомоги дітям із соціально неблагополучних сімей.

6. Корекційні заходи з учнями:

- групи психологічної корекції, тренінгові групи із залученням дітей, які виявили схильність до емоційних розладів;

- групові та індивідуальні консультації з учнями;

- окремі елементи соціально-психологічного тренінгу з групою учнів чи класом;

- розбір кризових ситуацій в колективі класу.

7. Робота з батьками:

- виступи на батьківських зборах;

- зустрічі з сім’єю;

- індивідуальне консультування: рекомендації з налагодження дитячо-батьківських стосунків, зміни, у разі необхідності, стилю виховання; переадресування до інших спеціалістів.